Інтерфейс Blender

#Ідея блоку

Перш ніж будувати щось своє, варто відповісти на нудне, але важливе питання: де я взагалі перебуваю на цьому екрані? Blender відкривається великою кількістю кнопок, панелей і крихітних іконок, і спроба запам’ятати їх усі наперед — гарантований спосіб розчаруватися ще до першого кубика. Хороша новина: реально потрібно чотири зони екрана й кілька звичок, а решта прикладається сама, коли трапляється нагода.

Цей блок не про те, «що робить кожна кнопка». Він про те, як не загубитися: як покрутити модель, щоб побачити її з потрібного боку; як точно вибрати саме ту грань, яку треба; де шукати назву об’єкта, коли їх на сцені вже десять; де подивитися чи змінити точні числа замість того, щоб тягнути мишею навмання. Ці навички не належать жодному конкретному інструменту з наступних блоків — вони працюють під усіма ними одразу.

#Заняття 1 — в’юпорт, виділення, ієрархія й панелі

Відкрий Blender. За замовчуванням на сцені вже є куб, камера і джерело світла — не видаляй їх поки що, вони знадобляться як орієнтир для перших рухів мишею.

#Навігація у в’юпорті

В’юпорт — це не «фото» сцени з одного боку, а вікно в тривимірний простір, яке можна крутити, посувати й наближати будь-як. Головна відмінність від звичних 2D-програм: тут немає одного «правильного» кута огляду, і перша звичка, яку варто напрацювати, — постійно рухати камеру, а не намагатися все зробити з одного випадкового ракурсу.

Якщо об’єкт «загубився» — виліз за межі видимої області чи виявився мікроскопічним — не шукай його вручну прокруткою. Просто Home повертає огляд до розумного стану.

#Осі й гізмо орієнтації

У правому верхньому куті в’юпорту є маленька кулька з шістьма підписаними кружечками — X, Y, Z та їхні протилежні напрямки. Це гізмо орієнтації, і воно виконує дві ролі одночасно.

По-перше, воно завжди показує, куди зараз «дивиться» камера відносно тривимірних осей: червоний — X, зелений — Y, синій — Z (це кольорове кодування повторюється всюди в Blender, тож варто запам’ятати його одразу). По-друге, по кожному кружечку можна клікнути — і камера миттєво перестрибне на строго ортографічний вид уздовж цієї осі (вигляд точно спереду, точно збоку, точно зверху). Це швидше й точніше за спробу «докрутити на око».

Той самий результат дає нампад клавіатури, якщо він є: 1 — вид спереду, 3 — вид збоку, 7 — вид зверху, Ctrl + та сама цифра — вид з протилежного боку, 5 — перемикання між перспективою і ортографічною проєкцією. На ноутбуці без нампада той самий набір відкриває пункт меню «View → Viewpoint» або комбінація з ~ (тильда), яка викликає кругле меню швидкого вибору виду.

#Виділення: об’єкти й елементи сітки

Виділення в Blender працює на двох різних рівнях, і плутанина між ними — найчастіша причина, чому «інструмент не працює».

Object Mode — рівень цілих об’єктів. Клік лівою кнопкою миші по об’єкту виділяє його цілком (обводиться помаранчевим контуром). Shift + клік додає ще один об’єкт до виділення. Клік по порожньому місцю чи Alt + A знімає виділення з усього.

Edit Mode — рівень геометрії всередині одного об’єкта: вершини, ребра, грані. У нього заходять клавішею Tab, перебуваючи в Object Mode над потрібним об’єктом; та сама клавіша повертає назад. Усередині Edit Mode є три режими виділення — перемикаються клавішами 1, 2, 3 (без нампада, це основні цифри над буквами) або трьома іконками у верхньому лівому куті в’юпорту: вершини, ребра, грані відповідно.

Практичне правило, яке рятує в дев’яти випадках із десяти: якщо інструмент «нічого не робить», перевір по черзі — (1) я точно в Edit Mode, а не в Object Mode? (2) щось точно виділено, не порожньою множиною? (3) я в тому режимі виділення (вершини/ребра/грані), який очікує цей інструмент?

#Ієрархія об’єктів (Outliner)

Панель у верхньому правому куті — це список усього, що є на сцені, у вигляді дерева: колекції, у них об’єкти, у об’єктів — їхні дані (сітка, модифікатори, матеріали). Клік по імені об’єкта в Outliner виділяє його у в’юпорті так само, як клік по самому об’єкту, — це зручно, коли потрібний об’єкт заслонений іншими або дуже маленький.

Іконка ока навпроти кожного об’єкта ховає чи показує його у в’юпорті, не видаляючи, — зручно тимчасово прибрати зайве з поля зору, не боячись щось втратити. Подвійний клік по імені дозволяє перейменувати об’єкт прямо тут.

Коли на сцені кілька об’єктів утворюють один логічний виріб (кузов і колеса машини, тулуб і кінцівки персонажа), в Outliner видно й батьківсько-дочірні зв’язки (parenting) — про це докладніше в Блок 6, де ієрархія стає основою для рігу.

#Панелі властивостей

Вертикальний стовпчик дрібних іконок у нижньому правому куті — це вкладки редактора Properties. Кожна відкриває інший набір налаштувань для того самого виділеного об’єкта. На перших порах реально важливі лише кілька:

Панель Object Properties (помаранчевий квадрат) варто запам’ятати окремо: там знаходяться числові поля Location X/Y/Z, Rotation X/Y/Z, Scale X/Y/Z. Мишею (клавіші G, R, S — Move, Rotate, Scale) зручно рухати об’єкт «на око», а тут — виставити точне значення чи побачити, що об’єкт випадково повернутий на 47°, а не рівно на 45°.

#Модифікатори — загальна ідея

Гайковий ключ у стовпчику Properties відкриває вкладку Modifier Properties. Модифікатор — це операція, яка не змінює саму сітку одразу й назавжди, а накладається зверху як прозорий шар: об’єкт у в’юпорті виглядає так, ніби операція вже застосована, але під капотом початкова геометрія лишається недоторканою, і будь-який модифікатор можна вимкнути, змінити чи видалити без наслідків для базової форми.

Це і є те, чим у Блок 1 виявиться Mirror: додаєш модифікатор Add Modifier → Generate → Mirror, і половина об’єкта починає дзеркалитися в реальному часі, поки ти редагуєш лише другу половину. Два ока навпроти кожного модифікатора в списку керують тим, чи видно ефект у в’юпорті окремо від того, чи видно він на фінальному рендері, — корисно для тимчасового вимкнення важкого модифікатора без втрати налаштувань. Кнопка Apply «запікає» модифікатор у саму сітку назавжди — це вже дія без легкого відкату, тож на початкових блокаутах поспішати з Apply не варто.

Хочеш перевірити, чи справді все це вклалося в голові? Тренажер «Де я зараз?» — короткі сценарії «стан екрана → яка дія що зробить», саме ті, з якими цей блок і мав справу. Кілька раундів перед Блоком 1 — і Object Mode/Edit Mode перестане бути джерелом плутанини на самому цікавому місці.

#Типові проблеми

#Перед заняттям

• Blender 5.2 LTS встановлений (безкоштовний, працює на будь-якому ПК).
• Ноутбук без нампада? Перевір заздалегідь, що працює комбінація ~ для кругового меню видів — не всі клавіатури однаково реагують на емуляцію нампада.
• Спеціальної підготовки більше не потрібно: це заняття саме для того, щоб уперше відкрити Blender без страху щось зламати.